1. Словник української мови в 11 томах

ратай

РА́ТА́Й, ра́тая́, ч., нар.-поет., заст. Плугатар, орач.

Звільнялося місто за містом, село за селом, виходив на поля ратай, ставав до праці на заводі робітник (Скл., Орл. крила, 1948, 72);

Восени, мабуть, весело проходив по цих роздолах ратай із ралом, потім сіяч із козубом, а після Петра і Павла дзвеніли дружно серпи та коси й бриніла пісня до ясного неба… (Смолич, Мир.., 1958, 155);

Зламати крила яструба — навік! Розсікти навпіл голову криваву! Устав з мечем ратай і робітник За нашу долю і за нашу славу! (Рильський, II, 1960, 183);

Мов теплу зливу у маю, Степи зустріли ждану волю… Було нелегко ратаю Іти по спаленому полю (Нагн., Вибр., 1957, 250).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ратай — ра́та́й іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. ратай — ур., орач, ПЛУГАР; оратай. Словник синонімів Караванського
  3. ратай — див. селянин Словник синонімів Вусика
  4. ратай — ратая, ч., нар.-поет. Плугатар, орач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ратай — Орач, плугатар, див. землероб Словник чужослів Павло Штепа
  6. ратай — РА́ТА́Й, ра́тая́, ч., нар.-поет., заст. Плугатар, орач. Звільнялося місто за містом, село за селом, виходив на поля ратай, ставав до праці на заводі робітник (С. Словник української мови у 20 томах
  7. ратай — Орач Словник застарілих та маловживаних слів
  8. ратай — ОРА́Ч (той, хто оре землю), ПЛУГА́ТА́Р, ПЛУГА́Р рідше, ПЛУГА́Ч діал., ПЛУ́ЖНИК діал., РА́ТА́Й заст., ОРА́ТАЙ заст. Надійшла пора орати, Орачів зве сонце з хати (М. Стельмах); Защебетав соловейко — Пішла луна гаєм; Червоніє за горою; Плугатар співає (Т. Словник синонімів української мови
  9. ратай — Ратай, -тая м. Пахарь. АД. І. 53. Словник української мови Грінченка