ратний

РА́ТНИЙ, а, е.

1. заст. Стос. до раті;

// Признач. для раті.

— Ратного чиншу брати з вас не стану. А тільки все залізо давать на військову поправу (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 364).

Ра́тні лю́ди — ратники, воїни.

Спроби польських панів і Юрія Хмельницького захопити Київ не мали успіху: його захищав сильний гарнізон російських ратних людей і козаків (Іст. УРСР, І, 1953, 280).

2. уроч. Бойовий, воєнний.

Людство ніколи не забуде великого ратного і трудового подвигу радянського народу і його Збройних Сил у Вітчизняній війні — війні проти фашизму (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 28);

Помножим славу ратних армій У мирних подвигах труда! (Нех., Дивлюсь.., 1949, 5);

На ратний клич у грізний час взялись за зброю ми (Гонч., Вибр., 1959, 327);

// На якому відбувається бій, битва.

На полі ратному бив він ворогів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 22);

// Стос. до війни (про час).

— Час ратний, хто знає, чи пощастить вам ще тут побувати (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 125).