рахівниця
РАХІВНИ́ЦЯ, і, ж. Простий лічильний прилад у вигляді чотирикутної рами з поперечними металевими прутиками і нанизаними на них кісточками для грошових та інших підрахунків.
Оксен.. клацав на рахівниці, підраховуючи, який приблизно урожай сіна буде в цьому році (Тют., Вир, 1964, 193).
◊ Скида́ти (ски́нути, зніма́ти, зня́ти) з рахівни́ці кого, що — переставати рахуватися з ким-, чим-небудь, не брати до уваги когось, щось.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рахівниця — рахівни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- рахівниця — -і, ж. Простий лічильний прилад у вигляді чотирикутної рами з поперечними металевими прутиками і нанизаними на них кісточками для грошових та інших підрахунків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рахівниця — РАХІВНИ́ЦЯ, і, ж. Простий лічильний прилад у вигляді чотирикутної рами з поперечними металевими прутиками й нанизаними на них кісточками для грошових та інших підрахунків. Оксен .. клацав на рахівниці, підраховуючи, який приблизно урожай сіна буде в цьому році (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
- рахівниця — рос. счеты стародавній лічильний прилад. Використовувався до початку другої половини XX ст. у бухгалтерському обліку. Витіснений сучасною обчислювальною технікою. Eкономічна енциклопедія