1. Словник української мови в 11 томах

ревно

РЕ́ВНО. Присл. до ре́вний.

Самієвський полк працював ревно, спокійно й діловито, як величезна майстерня (Гончар, III, 1959, 342);

Досі їй не доводилось зустрічати, щоб хтось так ревно ставився до найдорожчого у людині — до вірності (Баш, На.. дорозі, 1967, 104);

Параскіца ревно молилась, а навкруги її хвилювалась зацікавлена та наелектризована юрма (Коцюб., І, 1955, 276);

Мама тремтіла, мов у лихоманці, і плакала ревно (Смолич, II, 1958, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ревно — ре́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. ревно — див. щиро Словник синонімів Вусика
  3. ревно — Присл. до ревний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ревно — моск. ретельно баско, горяче, дбало, дбайливо, завзято, заповзято, загарливо, запопадне, запопадливо, палко, запалом, пильно, ретельно, шпарко, щиро, див. живо, енергійно, старосно, добросовісно, совісно, (молитися) щиро, дуже Словник чужослів Павло Штепа
  5. ревно — РЕ́ВНО. Присл. до ре́вний. Самієвський полк працював ревно, спокійно й діловито, як величезна майстерня (О. Гончар); Досі їй не доводилось зустрічати, щоб хтось так ревно ставився до найдорожчого у людині – до вірності (Яків Баш)... Словник української мови у 20 томах
  6. ревно — Ре́вно і ре́вне, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ревно — Ревно нар. = ревне. Гол. II. 575. Ой чого я так журюся, чого ревно плачу? К. МБ. X. 12. Словник української мови Грінченка