1. Словник української мови в 11 томах

регент

РЕ́ГЕНТ, а, ч.

1. Тимчасовий правитель монархічної держави, який призначається в разі відсутності, хвороби, неповноліття і т. ін. монарха, а також коли престол лишається незайнятим протягом тривалого часу.

В Портсмуті ось уже кілька днів панує незвичайне пожвавлення. На позолоченій яхті прибув принц-регент, майбутній король Британії (Довж., Зач. Десна, 1957, 388).

2. муз. Диригент хору, перев. церковного.

На виїзді отцю Харитонові довелось давати хабарі протодияконові, півчим, конторщикові й регентові (Н.-Лев., III, 1956, 195);

А чи мало в нас випадків, коли прекрасна ланка чи ціла бригада одночасно й чудесний культурний хор, а ланкова чи бригадир — передові і водночас досвідчені регенти?.. (Вишня, II, 1956, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. регент — ре́гент іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. регент — 1. Те саме, що читець; 2. Керівник церковного хору Словник церковно-обрядової термінології
  3. регент — -а, ч. 1》 Тимчасовий правитель монархічної держави, який призначається в разі відсутності, хвороби, неповноліття і т. ін. монарха, а також коли престол лишається незайнятим протягом тривалого часу. 2》 Керівник церковного хору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. регент — Державець, владця, (хору) див. диригент Словник чужослів Павло Штепа
  5. регент — (від лат. regentis — той, що керує) — керівник церковного хору. Підготовка Р. здійснювалась в регентському класі Петербурзької співацької капели та Московському синодальному училищі. Традиції підготовки регентів продовжуються в сучасних духовних навчальних закладах України. Словник-довідник музичних термінів
  6. регент — РЕ́ГЕНТ, а, ч. 1. Тимчасовий правитель монархічної держави, який призначається в разі відсутності, хвороби, неповноліття і т. ін. монарха, а також тоді, коли престол лишається незайнятим протягом тривалого часу. Словник української мови у 20 томах
  7. регент — ре́гент [від лат. regens (regentis) – правитель] 1. В монархічних державах тимчасовий правитель держави замість монарха. 2. Диригент хору, здебільшого церковного. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. регент — ДИРИГЕ́НТ (керівник колективу виконавців у оркестрі, хорі, оперному або балетному спектаклі); КАПЕЛЬМЕ́ЙСТЕР (хору або оркестру); РЕ́ГЕНТ (хору, перев. церковного). Зблиснула над головою диригента паличка. Зірвалася в залі злагоджена пісня (Ю. Словник синонімів української мови