регламентований

РЕГЛАМЕНТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до регламентува́ти.

Старовинне весілля являло собою суворо регламентоване, драматичне дійство, що дійшло до сьогодні з дохристиянського часу (Вітч., 3, 1970, 172);

Він прийшов. Ради ночі, без свідків прийшов. Тільки виняткові причини спонукали його на такий, регламентований умовностями побуту, жест (Ле, Міжгір’я, 1953, 430);

// У знач. прикм.

Час перерви поділяється па регламентований відпочинок та особисті потреби (Слюс. справа, 1957, 277);

// регламенто́вано, безос. присудк. сл.

Питання про знешкодження цих [стічних промислових] вод перед спуском їх у водойми загального використання розв’язано нашими інженерами та вченими й регламентовано урядовими постановами (Наука.., 8, 1958, 3).