1. Словник української мови в 11 томах

реготун

РЕГОТУ́Н, а́, ч., розм.

1. Той, хто любить реготати.

О. Хведор був веселий, реготун (Н.-Лев., І, 1956, 116);

Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як з заліза збитий [Максим], а до того ще й меткий, як заєць, співун, реготун… (Мирний, І, 1949, 213).

2. Уживається як прикладка до назви птахів родини чайок або як назва цих птахів.

Раптом в одному боці почувся наче сміх, наче крик.. По довгій хвилині здогадався, що це кричать чайки-реготуни (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 268).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реготун — реготу́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. реготун — див. веселий Словник синонімів Вусика
  3. реготун — [реигоутун] -готуна, м. (на) -готунов'і/ -готун'і, кл. -гоутунеи, мн. -готуни, -готун'іў Орфоепічний словник української мови
  4. реготун — -а, ч., розм. 1》 Той, хто любить реготати. 2》 Уживається як прикладка до назви птахів родини чайок або як назва цих птахів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. реготун — РЕГОТУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто любить реготати. О. Хведор був веселий, реготун (І. Нечуй-Левицький); Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як з заліза збитий [Максим], а до того ще й меткий, як заєць, співун, реготун... (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  6. реготун — СМІХОТУ́Н розм. (той, хто любить сміятися), СМІШКО́ розм., СМІХУ́Н розм., РЕГОТУ́Н розм., ВЕСЕЛУ́Н розм., СМІЮ́Н розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм. Отець Вавило реготун, сміхотун, зарегочеться — лампадний вогонь гасне (С. Словник синонімів української мови
  7. реготун — Реготу́н, -на́; -туни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. реготун — Реготун, -на м. Хохотунъ. Мир. ХРВ. 131. О. Хведор був веселий, реготун. Левиц. І. 132. Словник української мови Грінченка