1. Словник української мови в 11 томах

рекрутський

РЕКРУ́ТСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до ре́крут.

Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком? (Фр., XVI, 1955, 377);

Новобранці гуртом посідали, скинулись по п’ятаку, п’ють собі громадкою та пісень рекрутських співають (Л. Укр., III, 1952, 561);

Мало хіба об’явилося на битому шляху розбійників з часу, як оголосили рекрутський набір? (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 104);

На відміну від рекрутського оплакування, як колись було в Росії, у нас тепер проводи молодих призовників до Радянської Армії перетворюються в масове свято (Ком. Укр., 11, 1963, 37).

∆ Рекру́тська пови́нність див. пови́нність.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рекрутський — рекру́тський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рекрутський — [реикруц'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. рекрутський — -а, -е, іст. Прикм. до рекрут. Рекрутська повинність — спосіб комплектування російської регулярної армії та військового флоту у 18-19 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рекрутський — РЕКРУ́ТСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до ре́крут. Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком? (І. Словник української мови у 20 томах
  5. рекрутський — рекрутський: ◊ рекру́тське ву́хо 1. рекрут-недотепа (Франко) 2. вул., знев., ірон. недотепа, дурень (ст): При тому говорив: “Раб Божий! Я найшов його золотого!.. Я ще свого не маю. Раб Божий, рекрутське вухо!.. Де він мав золотого?.. Ти мав золотого?... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. рекрутський — Рекру́тський = не́кру́тський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)