ремигання

РЕМИГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ремига́ти.

Під впливом гормона поновлюється ремигання [корів] (Наука.., 8, 1959, 33);

Коли немає вітру, тоді в підгірному селі так тихо, що скрізь з кожного подвір’я й на кожній вулиці виразно чути ремигання волів (Епік, Тв., 1958, 394).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ремигання — ремига́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови