ремигання
РЕМИГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ремига́ти.
Під впливом гормона поновлюється ремигання [корів] (Наука.., 8, 1959, 33);
Коли немає вітру, тоді в підгірному селі так тихо, що скрізь з кожного подвір’я й на кожній вулиці виразно чути ремигання волів (Епік, Тв., 1958, 394).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ремигання — ремига́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови