1. Словник української мови в 11 томах

ремісниця

РЕМІСНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до ремісни́к 1, 3.

— Мені б якраз бути модисткою, ремісницею, — заговорила вона, зашпилюючи мені блузу на плечах, — ось дивіться, як я вам до ладу поправила (Л. Укр., III, 1952, 601);

Ось фанерними листами Обшиває кают борти Загрубілими руками Ремісниця із Воркути (Забашта, Нові береги, 1950, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ремісниця — ремісни́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ремісниця — -і. Жін. до ремісник 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ремісниця — РЕМІСНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до ремісни́к 1, 3. – Мені б якраз бути модисткою, ремісницею, – заговорила вона, зашпилюючи мені блузу на плечах, – ось дивіться, як я вам до ладу поправила (Леся Українка); Ось фанерними листами Обшиває кают борти Загрубілими руками Ремісниця із Воркути (Л. Забашта). Словник української мови у 20 томах
  4. ремісниця — Ремісни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)