1. Словник української мови в 11 томах

ризничий

РИ́ЗНИЧИЙ, чого, ч. Той, хто відає церковним майном, ризницею.

— На коліна! — пошепки тюкнув на Омелька старий та сивий.. ризничий, сам падаючи ниць перед царем (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 546).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ризничий — Ри́зничий: — хранитель ризниці [35] Словник з творів Івана Франка
  2. ризничий — -чого, ч. Той, хто відає церковним майном, ризницею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ризничий — РИ́ЗНИЧИЙ, чого, ч. Той, хто відає церковним майном, ризницею. – На коліна! – пошепки тюкнув на Омелька старий та сивий .. ризничий, сам падаючи ниць перед царем (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах