робінзон
РОБІНЗО́Н, а, ч., перен. Людина, яка силою обставин позбавлена людського середовища, відірвана від нього.
На літаку був запас патронів, дещо з одежі, консерви, шоколад та трохи бензину. Все це стало робінзонам у великій пригоді (Трубл., Лахтак, 1953, 202);
Він відчув себе справжнім робінзоном, гангстером, ким завгодно, але тільки не людиною, у душі якої вирували сумніви і каяття (Збан., Курил. о-ви, 1963, 19);
*У порівн. Її охоплює лихоманкове збудження, проймає дріж, трепет, що це вони з Віталиком аж куди добулися, одні-однісінькі опинились на цьому острівку, як робінзони, де їх оточує химерне залізне бескеття… (Гончар, Тронка, 1963, 237).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- робінзон — робінзо́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- робінзон — -а, ч. 1》 Літературний персонаж із роману "Робінзон Крузо" англійського письменника Д. Дефо (1660-1731). 2》 перен. Людина, яка силою обставин позбавлена людського середовища, відірвана від нього. Великий тлумачний словник сучасної мови
- робінзон — РОБІНЗО́Н, а, ч., перен. Людина, яка силою обставин позбавлена людського середовища, відірвана від нього. На літаку був запас патронів, дещо з одежі, консерви, шоколад та трохи бензину. Все це стало робінзонам у великій пригоді (М. Словник української мови у 20 томах
- робінзон — Робінзо́н на безлю́дному о́строві, книжн. Самотній, відірваний від інших людей, ізольований від світу. Почуватися серед людей Робінзоном на безлюдному острові — так, це дуже прикро, болісно (М. Слабошпицький). Фразеологічний словник української мови
- Робінзон — Робінзо́н, -на, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)