1. Словник української мови в 11 томах

розбентежувати

РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБЕНТЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Викликати у кого-небудь тривогу, бентежність з приводу чогось;

// перен. Порушувати спокій де-небудь, хвилювати когось, щось.

Щасливий я, поки гублюся Без доріжки в гущаві рясній, — Та людей я спіткати боюся, Люди рай розбентежують мій (Фр., X, 1954, 183);

Крейсер? Звідки він взявся?.. Прийшов ніби для того, щоб розбентежити їхню молоду уяву, привернути до себе спантеличені погляди.. цих підлітків-старшокласників (Гончар, Тронка, 1963, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбентежувати — розбенте́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розбентежувати — -ую, -уєш, недок., розбентежити, -жу, -жиш, док., перех. Викликати у кого-небудь тривогу, бентежність з приводу чогось. || перен. Порушувати спокій де-небудь, хвилювати когось, щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбентежувати — РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБЕНТЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док., кого, що. Викликати у кого-небудь тривогу, бентежність з приводу чогось; // перен. Порушувати спокій де-небудь, хвилювати когось, щось. Словник української мови у 20 томах
  4. розбентежувати — ХВИЛЮВА́ТИ (виводити когось з душевної рівноваги, виклика́ти тривогу, робити неспокійним), НЕПОКО́ЇТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ТУРБУВА́ТИ, РОЗТРИВО́ЖУВАТИ, БЕНТЕ́ЖИТИ, ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗ'ЯТРЮВАТИ, БУНТУВА́ТИ, РОЗБУ́РХУВАТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ЗАЧІПА́ТИ... Словник синонімів української мови