1. Словник української мови в 11 томах

розблискувати

РОЗБЛИ́СКУВАТИ, ує, недок., рідко. Те саме, що розбли́скуватися.

Так швидко з-під малих рученят, з-під голки, ростуть-розцвітають, неначе справдешні, барвисті цвіти, розблискують звіздочки (У. Кравч., Вибр., 1958, 409).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розблискувати — розбли́скувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розблискувати — -ує, недок., рідко. Те саме, що розблискуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розблискувати — РОЗБЛИ́СКУВАТИ, ує, недок., рідко. Те саме, що розбли́скуватися. Так швидко з-під малих рученят, з-під голки, ростуть-розцвітають, неначе справдешні, барвисті цвіти, розблискують звіздочки (Уляна Кравченко). Словник української мови у 20 томах
  4. розблискувати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови