розболюватися

РОЗБО́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗБОЛІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док.

1. Починати сильно боліти (про органи, частини тіла і т. ін.).

Так от у цього парубка Хведора заболів раз живіт. Бог його святий знає, з чого він розболівся (Хотк., І, 1966, 76);

— Таких, як ми, не згадують, — пробубонів Корній, тримаючись рукою за зуби, що знову йому розболілись (Гончар, Тронка, 1963, 56);

Микола вернувся до хати голодний і злий. А тут ще й нога розболілася (Кучер, Трудна любов, 1960, 3).

2. Захворювати, занедужувати (про людину).

[Пасічна:] Таки восени розболівся [старий], а по різдві й богу душу віддав (Фр., IX, 1952, 172);

Я розболівся ввесь від муки, від кручини, Від радості й не знаю од чого, Дочувши вас, пісні святії! (Укр. поети-романтики.., 1968, 424).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me