1. Словник української мови в 11 томах

розбратати

РОЗБРАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Перервати, припинити дружбу, посварити кого-небудь з кимсь.

Але знай, що серцем ми єдині. Що навік не розбратать братів (Рильський, III, 1961, 82).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбратати — розбрата́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розбратати — див. РОЗ'ЄДНУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. розбратати — -аю, -аєш, док., розм. Перервати, припинити дружбу, посварити кого-небудь з кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розбратати — РОЗБРАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Перервати, припинити дружбу, посварити кого-небудь з кимсь. Але знай, що серцем ми єдині. Що навік не розбратать братів (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
  5. розбратати — ПОСВАРИ́ТИ (викликати, спричинити сварку між кимсь), РОЗСВАРИ́ТИ розм., ПОСЕ́РДИТИ розм.; РОЗБРАТА́ТИ розм. (близьких друзів, родичів). — Недок.: свари́ти. Словник синонімів української мови