1. Словник української мови в 11 томах

розважно

РОЗВА́ЖНО, присл.

1. Присл. до розва́жний.

Гляди, однак! розважно обмірковуй Діла свої! (Крим., Вибр., 1965, 286);

«Умерли-таки батько!» з жахом згадав хлопець і скривився з болю та й, може б, був заплакав, але дядько Лаврін заговорив розважно: «Не плач, хлопче, плачем батька з могили не підведеш» (Головко, II, 1957, 390).

2. рідко. Не поспішаючи, повільно.

Поволі, розважно почав одгортати [Лазар] рукава аж вище ліктя (Коцюб., II, 1955, 197).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розважно — розва́жно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. розважно — присл. 1》 Присл. до розважний. 2》 рідко. Не поспішаючи, повільно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розважно — РОЗВА́ЖНО, присл. 1. Присл. до розва́жний. Гляди, однак! розважно обмірковуй Діла свої! (А. Кримський); “Умерли-таки батько!” з жахом згадав хлопець і скривився з болю та й, може б, був заплакав, але дядько Лаврін заговорив розважно: “Не плач, хлопче... Словник української мови у 20 томах
  4. розважно — РОЗУ́МНО (у відповідності з вимогами розуму), РОЗСУ́ДЛИВО, МУ́ДРО, РОЗВА́ЖЛИВО, ТВЕРЕ́ЗО, РОЗВА́ЖНО рідше, РОЗСУ́ДНО рідше, ЗМУ́ДРА діал. Словник синонімів української мови
  5. розважно — Розва́жно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розважно — Розважно нар. Разсудительно, благоразумно. Словник української мови Грінченка