розгадка
РОЗГА́ДКА, и, ж.
1. Пояснення яких-небудь таємних, загадкових явищ і т. ін.
«Венера-2» і «Венера-3» успішно завершили свій багатоденний політ до сусідньої, найближчої до Землі планети, наблизили розгадку її таємниць (Наука.., 5, 1966, 15).
◊ Шука́ти (знахо́дити і т. ін.) розга́дку яку, чого — встановлювати причину, що породжує яке-небудь явище, зумовлює чиїсь вчинки, дії.
Він хитався і божевільним оком шукав страшної розгадки на сірих обличчях, що живим муром нахилились з обох боків (Коцюб., II, 1955, 100);
Спершись одною рукою на поручні, він звузив очі й бігав ними по натовпу, шукаючи розгадки такого багатолюдного візиту (Кир., Вибр., 1960, 259).
2. Відповідь на щось загадане (кросворд, ребус, загадку і т. ін.).
Така ваша загадка, що нема й розгадки (Номис, 1864, № 13055).
Значення в інших словниках
- розгадка — розга́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- розгадка — [розгадка] -дкие, д. і м. -адз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
- розгадка — -и, ж. 1》 Пояснення яких-небудь таємних, загадкових явищ і т. ін. 2》 Відповідь на щось загадане (ребус, загадку і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розгадка — РОЗГА́ДКА, и, ж. 1. Пояснення яких-небудь таємних, загадкових явищ і т. ін. “Венера-2” і “Венера-3” успішно завершили свій багатоденний політ до сусідньої, найближчої до Землі планети, наблизили розгадку її таємниць (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- розгадка — Ро́згадка, -дки, -дці; -гадки, -гадок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)