1. Словник української мови в 11 томах

розговор

РОЗГОВО́Р, у, РОЗГОВІ́Р, во́ру, ч., розм., рідко. Те саме, що розмо́ва 1. -

То ти завтра-таки думаєш міряти землю? — А як же інакше? — насмішкувато дивується Тимофій. — Про це у нас не було розговору (Стельмах, II, 1962, 39);

— Ти дай мені, синок, закурити, бо розговор буде довгий (Тют., Вир, 1964, 213);

*Образно. — Туманом покрилося небо важким, Туманом насупились гори, І річка під снігом замерла, і ліс Шумні позабув розговори (Фр., XIII, 1954, 173);

// Манера говорити, вести розмову.

— Двадцять чотири фунти, — і ні слова більше не сказав Гнида, лише подумав: «сурйозний чоловік [Давид], по розговору знати..» (Головко, II, 1957, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розговор — розгово́р іменник чоловічого роду розг., рідко Орфографічний словник української мови
  2. розговор — РОЗГОВО́Р, у, РОЗГОВІ́Р, во́ру, ч., прост. Те саме, що розмо́ва 1. – То ти завтра-таки думаєш міряти землю? – А як же інакше? – насмішкувато дивується Тимофій. – Про це у нас не було розговору (М. Словник української мови у 20 томах