розгойданий
РОЗГО́ЙДАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгойда́ти.
Скільки зглянеш — вилискують розгойдані вітром хліба, скільки чуєш — шумлять, переливаючись під примарним місячним сяйвом (Гончар, II, 1959, 85);
Величезна важка дубова колода, обкована товстим залізом, розгойдана татарами, налетіла на ворота (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 471).
2. у знач. прикм. Який розгойдався, набув коливального руху.
Іван.. на хвилину закляк, дивлячись на розгойданий, стрибаючий на воді човен з переляканими людьми (Коцюб., І, 1955, 386);
Коли набігає вітер, явори гнуться розгойданим верхів’ям (Цюпа, Три явори, 1958, 3).
3. у знач. прикм. Який розхитався від ритмічних поштовхів.
Шпиталь і знов розгойдані теплушки, Де теплоти було тієї, як в мерця (Стельмах, V, 1963, 254);
Підвівшись на стременах, він сідає на задню луку свого розгойданого сідла й дає коневі волю (Мик., II, 1957, 54).
4. у знач. прикм., перен., розм. Який вийшов із стану спокою, апатії, бездіяльності; розхвильований.
Розгойдане серце здійма нові хвилі, високі, сильні (Коцюб., II, 1955, 133);
З розгойданої юрби виплеснуло Гізелу. Заточуючись, .. вона вхопила Ярему за лікоть (Загреб., Шепіт, 1966, 196).
Значення в інших словниках
- розгойданий — розго́йданий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розгойданий — див. хиткий Словник синонімів Вусика
- розгойданий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгойдати. 2》 у знач. прикм.Який розгойдався, набув коливального руху. 3》 у знач. прикм. Який розхитався від ритмічних поштовхів. 4》 у знач. прикм., перен., розм. Який вийшов із стану спокою, апатії, бездіяльності; розхвильований. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розгойданий — РОЗГО́ЙДАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розгойда́ти. Скільки зглянеш – вилискують розгойдані вітром хліба, скільки чуєш – шумлять, переливаючись під примарним місячним сяйвом (О. Словник української мови у 20 томах
- розгойданий — Розго́йданий, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)