1. Словник української мови в 11 томах

роздвоєність

РОЗДВО́ЄНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. роздво́єний 2.

Болісна роздвоєність роздирала й дратувала його (Тулуб, Людолови, II, 1957, 219);

Пів-свідомо вимовлені слова про Говорушин хліб з одного маху розбили попередню психічну роздвоєність і захованість Плотника (Кир., Вибр., 1960, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роздвоєність — роздво́єність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. роздвоєність — [роздвойcн'іс'т'] -йеинос'т'і, ор. -йеін'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. роздвоєність — -ності, ж. Властивість і стан за знач. роздвоєний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. роздвоєність — РОЗДВО́ЄНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. роздво́єний 2. Болісна роздвоєність роздирала й дратувала його (З. Тулуб); Півсвідомо вимовлені слова про Говорушин хліб з одного маху розбили попередню психічну роздвоєність і захованість Плотника (І. Кириленко). Словник української мови у 20 томах
  5. роздвоєність — Роздво́єність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)