роздор
РОЗДО́Р, у, ч., рідко. Те саме, що ро́збрат ( див. ро́збрат¹).
З роздорів княжих, з нападів татарських, ..Усе мені незмінно визирають.. Нестямні муки, стогін, наче буря, Що виє над твоїм степом безкраїм, Чудова, бідна мамо Україно! (Фр., XIII, 1954, 414);
— Давай,— кажу я раз братові, — зрубаймо цю грушу до лиха, щоб не було цієї сварні та роздору між нами (Козл., Опов. І. Клена, 1950, 15).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- роздор — правильніше: розбрат «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- роздор — роздо́р іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- Роздор — Розбрат Неправильно-правильно
- роздор — Безлад, безладдя, заколот, звада, колотнеча, незгода, незлагода, нелад, розлад, розладдя, сварка, чвара, див. міжусобиця Словник чужослів Павло Штепа