1. Словник української мови в 11 томах

розжалувати

РОЗЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех., заст. Позбавити кого-небудь попереднього звання, чину.

— Три тижні ходив у єфрейторах. А потім мене розжалували (Мушк., День.., 1967, 67);

// Понизити на посаді; позбавити попередньої посади.

З козачків розжалували його в пастухи (Мирний, IV, 1955, 169).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розжалувати — розжа́лувати дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розжалувати — -ую, -уєш, док., перех., заст. Позбавити кого-небудь попереднього звання, чину. || Понизити на посаді; позбавити попередньої посади. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розжалувати — див. деградувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. розжалувати — РОЗЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., кого, заст. Позбавити кого-небудь попереднього звання, чину. – Три тижні ходив у єфрейторах. А потім мене розжалували (Ю. Мушкетик); // Понизити на посаді; позбавити попередньої посади. З козачків розжалували його в пастухи (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах