розжеврілий
РОЗЖЕ́ВРІЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до розже́вріти;
// У знач. прикм.
Коли.. бухнуло з розжеврілої огняної маси ціле море іскор під небо, — Максим скрикнув (Фр., VI, 1951, 100);
На розжеврілому сході виринало з-за обрію сонце (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 628);
Семен розжеврілими очима стежив за Мордком (Коцюб., І, 1955, 116).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розжеврілий — розже́врілий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
- розжеврілий — -а, -е, рідко. Дієприкм. акт. мин. ч. до розжевріти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розжеврілий — РОЗЖЕ́ВРІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до розже́вріти. Дара вся ясна й розжевріла, з напівзаплющеними очима й одкинутою головою, ждала на його [нього]. Він тихо, обережно сів біля неї; // у знач. прикм. Коли .. Словник української мови у 20 томах
- розжеврілий — РОЗЧЕРВОНІ́ЛИЙ (який розчервонівся, розрум'янився), РОЗРУМ'Я́НЕНИЙ, РОЗРУМ'ЯНІ́ЛИЙ, РОЗШАРІ́ЛИЙ, РОЗЖЕ́ВРЕНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙ, РОЗЖЕ́ВРІЛИЙ. На розчервонілих обличчях козаків.. застиг вираз якогось особливого урочистого напруження (Н. Словник синонімів української мови