розкричатися
РОЗКРИЧА́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док.
1. Почати дуже кричати; підняти крик.
А тут, дивись, дитина розкричиться, візьмеш його погодувати… (Мирний, І, 1954, 92);
У селі розкричалися півні, Сонце стало якраз на обід! (Шпак, Вибр., 1952, 100);
*Образно. Нараз — з усіх боків містечка, як би на даний знак, затріскали рушниці. Заклекотіли, розкричалися кулемети (Ірчан, І, 1958, 296).
2. Почати лаятися, сваритися, говорити з надмірною гарячковістю.
Денис розчервонівся, розкричався, совав кулаками.. та блищав злими очима (Н.-Лев., VI, 1966, 352);
Всі вони були певні, що Каргат зараз вичитає їм довгу нотацію.. Або просто розкричиться (Шовк., Інженери, 1956, 44).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розкричатися — розкрича́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- розкричатися — див. кричати Словник синонімів Вусика
- розкричатися — -чуся, -чишся, док. 1》 Почати дуже кричати; підняти крик. 2》 Почати лаятися, сваритися, говорити з надмірною гарячковістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкричатися — РОЗКРИЧА́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док. 1. Почати дуже кричати; зчинити крик. А тут, дивись, дитина розкричиться, візьмеш його погодувати... (Панас Мирний); У селі розкричалися півні, Сонце стало якраз на обід! (М. Шпак); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- розкричатися — РОЗКРИЧА́ТИСЯ (почати дуже кричати), РОЗШУМІ́ТИСЯ, РОЗРЕПЕТУВА́ТИСЯ розм., РОЗГАЛАСУВА́ТИСЯ розм., РОЗГОРЛА́ТИСЯ розм., РОЗЛЕМЕНТУВА́ТИСЯ розм., РОЗҐВАЛТУВА́ТИСЯ розм., РОЗГУКА́ТИСЯ розм., РОЗПОРОЩА́ТИСЯ розм.; РОЗЗІПА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- розкричатися — Розкрича́тися, -чу́ся, -чи́шся, -ча́ться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)