1. Словник української мови в 11 томах

розкріплювати

РОЗКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко РОЗКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗКРІПИ́ТИ, кріплю́, крі́пиш; мн. розкрі́плять; док., перех.

1. Звільняти що-небудь від кріплення, роз’єднувати щось скріплене.

2. за ким і без додатка. Розподіляти між кимсь,чимсь кого-, що-небудь.

Встановивши продуктивність корів, Сагайдак заново розкріпив їх за доярками, стежачи, щоб на кожну припадала однакова кількість високо— і малопродуктивних тварин (Добр., Тече річка.., 1961, 62).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкріплювати — розкрі́плювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розкріплювати — -юю, -юєш і рідко розкріпляти, -яю, -яєш, недок., розкріпити, -кріплю, -кріпиш; мн. розкріплять; док., перех. 1》 Звільняти що-небудь від кріплення, роз'єднувати щось скріплене. 2》 за ким і без додатка. Розподіляти між кимсь, чимсь кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкріплювати — РОЗКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко РОЗКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗКРІПИ́ТИ, кріплю́, крі́пиш; мн. розкрі́плять; док. 1. що. Звільняти від кріплення, роз'єднувати щось скріплене. 2. кого, що, за ким і без дод. Словник української мови у 20 томах
  4. розкріплювати — РОЗ'Є́ДНУВАТИ (відокремлювати, відділяти, відмежовувати щось з'єднане), РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідко), ПОДІЛЯ́ТИ, ДІЛИ́ТИ, РОЗКРІ́ПЛЮВАТИ (щось скріплене); РОЗПАРО́ВУВАТИ (пару когось, чогось); РОЗКЛЕ́ПУВАТИ (щось склепане)... Словник синонімів української мови