1. Словник української мови в 11 томах

розкуркулювання

РОЗКУРКУ́ЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. розкурку́лювати.

Литка, почувши про розкуркулювання, поспішав спродатися (Епік, Тв., 1958, 61);

Бідняки й середняки складали й обговорювали на загальних зборах списки господарств, що підлягали розкуркулюванню (Іст. УРСР, II, 1957, 358).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкуркулювання — розкурку́лювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розкуркулювання — -я, с. Дія за знач. розкуркулювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкуркулювання — РОЗКУРКУ́ЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. розкурку́лювати. Литка, почувши про розкуркулювання, поспішав спродатися (Г. Епік); Поржньо, голо. Лише ослін, та ліжко, та стіл: решту забрала комісія по розкуркулюванню (А. Словник української мови у 20 томах