розкішонька
РОЗКІ́ШОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ро́зкіш.
Лисенко сідає поруч з Созонтом, вони співають удвох: Не зазнала розкішоньки, Вже літа минають (Мокр., П’єси, 1959, 313).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розкішонька — РОЗКІ́ШОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ро́зкіш. Лисенко сідає поруч з Созонтом, вони співають удвох: Не зазнала розкішоньки, Вже літа минають (Ю. Мокрієв). Словник української мови у 20 томах