1. Словник української мови в 11 томах

розмагнічений

РОЗМАГНІ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розмагні́тити.

2. у знач. прикм. Позбавлений магнітних властивостей (про яке-небудь фізичне тіло, прилад і т. ін.).

Розмагнічена сталь.

3. у знач. прикм., перен., розм. Позбавлений активності, енергії; безвольний, бездіяльний, пасивний;

// Позбавлений смислової насиченості, гостроти.

Один пише так, ніби на звалища зносить оберемки розмагнічених слів — мертвих шаблонів, а в другого — всі слова намагнічені, між ними діє велика сила зчеплення (Літ. Укр., 11.V 1971, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмагнічений — розмагні́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розмагнічений — див. вайлуватий Словник синонімів Вусика
  3. розмагнічений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розмагнітити. 2》 у знач. прикм.Позбавлений магнітних властивостей (про яке-небудь фізичне тіло, прилад і т. ін.). Розмагнічена сталь. 3》 у знач. прикм., перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розмагнічений — РОЗМАГНІ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розмагні́тити. 2. у знач. прикм. Позбавлений магнітних властивостей (про яке-небудь фізичне тіло, прилад і т. ін.). Розмагнічена сталь; * Образно. Треба до нього [сина] поспішити. Словник української мови у 20 томах