розмальовувати

РОЗМАЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех.

1. Розписувати що-небудь малюнками, візерунками і т. ін.

Учень розмальовує на парті заголовок для стінгазети (Вас., III, 1960, 307);

— А скрині будемо сьогодні розмальовувати? — запитав Іван, оглядаючи глечики з фарбами (Кол., Терен.., 1959, 26);

Піч Галя розмалювала синіми квітками (Мирний, І, 1949, 359);

*Образно. Почалася справжня зима. Мороз розмалював віконця в лісниковій хатині мережками (Донч., IV, 1957, 85);

// Надмірно гримувати, фарбувати (обличчя).

Потім почала [жінка] спокійніше розмальовувати все обличчя (Л. Укр., III, 1952, 710);

// Розмазуючи, розтираючи щось, покривати ним поверхню чого-небудь, змінюючи її вигляд.

Обмастившись по шию в болото і розмалювавши ним обличчя, марширують по березі, взявшись у боки, хлопчики… (Вас., І, 1959, 376);

// Зображувати, малювати кого-, що-небудь у карикатурному вигляді.

— Мамо, подивись, як в «Перці» сумських канцеляристів розмалювали! (Автом., В. Кошик, 1954, 7).

2. перен., розм. Бити, залишаючи на обличчі, тілі сліди від ударів.

— Хто ж це тебе отак розмалював? — сплеснула [Олена] руками.. — Та це я з саней упав (Зар., На .. світі, 1967, 124);

— Небалакучий чернець попався… Трохи розмалювали йому пику мої хлопці… — Аби язика не втнули, — сказав Богун (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 218).

3. перен., розм. Довго, красномовно розповідаючи про кого-, що-небудь, перебільшувати його роль, значення, зображувати у вигідному для себе вигляді.

— Приходила тут одна,— така вже нещасна, що глянути та заплакати, й таку вже біду вона розмальовувала аж страх (Вовчок, І, 1955, 384);

Налетіла [Катерина] на нього з лайкою,.. то всі аж отетеріли: оце він про цю злюку їм таке співав, оце її розмальовував такими словами? (Гончар, Тронка, 1963, 277).

4. перен. Виклика́ти в уяві в певній послідовності які-небудь образи, картини.

Тут [серед степу] йому думка розмальовувала картину за картиною… (Мирний, II, 1954, 74).