1. Словник української мови в 11 томах

рознощик

РОЗНО́ЩИК, а, ч.

1. Той, хто розносить що-небудь.

Я вже був біля редакції. Рознощик машинально сунув мені газету і вигукнув: — Свіжі новини (Коцюб., II, 1955, 425);

— Дивіться, Михайле Михайловичу, вас тут, на острові, вважатимуть за рознощика квітів… (Сміл., Сад, 1952, 269);

*Образно. Ревізіоністи виконують на ділі роль рознощиків буржуазно-реформістської ідеології в комуністичному русі (Програма КПРС, 1961, 37).

2. Продавець, який розносить товари покупцям.

У поле постійно виїжджають 1300 автокрамниць, 16 тисяч розвозок, виїздить багато рознощиків товарів (Рад. Укр., 3.VІІ 1971, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рознощик — розно́щик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. рознощик — -а, ч. 1》 Той, хто розносить що-небудь. 2》 Продавець, який розносить товари покупцям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рознощик — моск. носій носій, доставляч Словник чужослів Павло Штепа
  4. рознощик — РОЗНО́ЩИК, а, ч. 1. Той, хто розносить що-небудь. Я вже був біля редакції. Рознощик машинально сунув мені газету і вигукнув: – Свіжі новини (М. Коцюбинський); – Дивіться, Михайле Михайловичу, вас тут, на острові, вважатимуть за рознощика квітів... (Л. Словник української мови у 20 томах