1. Словник української мови в 11 томах

розпертися

РОЗПЕ́РТИСЯ, зіпру́ся, зіпре́шся, док., розм. Лягти або сісти в недбалій позі, широко розкинувши ноги і руки; розсістися, розвалитися.

— Ватя чогось насупилась, чогось вдавала з себе неприступну велику паню. Розперлась на софі, задерла кирпу вгору, закопилила губи… (Н.-Лев., IV, 1956, 136);

Випустила [Краньцовська] Славка з обіймів та й розперлася в повозці (Март., Тв., 1954, 269).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпертися — розпе́ртися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розпертися — -зіпруся, -зіпрешся, док., розм. Лягти або сісти в недбалій позі, широко розкинувши ноги і руки; розсістися, розвалитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпертися — РОЗПЕ́РТИСЯ див. розпира́тися. Словник української мови у 20 томах