розповиватися
РОЗПОВИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗПОВИ́ТИСЯ, розпов’ю́ся, розпов’є́шся і розпови́юся, розпови́єшся, док. Звільнятися від пелюшок; розмотуватися (про дитину).
Мов дитя у тіснім сповиточку те хворе, Розповитись у матері просе [просить].., Так і серце моє (Манж., Тв., 1955, 135);
*Образно. А ти чуєш, гомонить діброва, грає квіттям луг, й задзвеніла нишком серця мова, розповився дух!.. (У. Кравч., Вибр., 1958, 145).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розповиватися — розповива́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розповиватися — -аюся, -аєшся, недок., розповитися, розпов'юся, розпов'єшся і розповиюся, розповиєшся, док. Звільнятися від пелюшок; розмотуватися (про дитину). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розповиватися — РОЗПОВИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗПОВИ́ТИСЯ, розпов'ю́ся, розпов'є́шся і розпови́юся, розпови́єшся, док. Звільнятися від пелюшок; розмотуватися (про дитину). Мов дитя у тіснім сповиточку те хворе, Розповитись у матері просе [просить].. Словник української мови у 20 томах