1. Словник української мови в 11 томах

розпотрошити

РОЗПОТРОШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех., рідко. Очистити від нутрощів, потрухів;

// перен. Розбиваючи, розгромити, зруйнувати.

Ми розпотрошим кодло ваше (Сос., І, 1957, 403);

Було тільки люте бажання швидше розпотрошити цю гору стріляючої сталі (Гончар, II, 1959, 376);

// перен. Розриваючи, знищити.

Він з звірячою ненавистю кинувся на книжку і розпотрошив її (Вільде, Сестри.., 1958, 367).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпотрошити — розпотроши́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розпотрошити — -шу, -шиш, док., перех., рідко. Очистити від нутрощів, потрухів. || перен. Розбиваючи, розгромити, зруйнувати. || перен. Розриваючи, знищити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпотрошити — РОЗПОТРОШИ́ТИ див. розпотро́шувати. Словник української мови у 20 томах