розпрямлятися
РОЗПРЯМЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і рідко РОЗПРЯ́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗПРЯ́МИ́ТИСЯ, я́млю́ся, я́ми́шся; мн., розпря́мля́ться; док.
1. Ставати рівним, прямим, без зморщок, складок і т. ін.;
// Розгладжуючись, зникати (про зморшки, складки і т. ін.).
Застигле обличчя вогнем ненависті заллялось, і смуги зморщеного лоба розпрямлялися (Ле, Міжгір’я, 1953, 91).
2. Випрямлятися, розгинатися, випростуватися.
Коли хто-небудь підводився, то з ним підводилася і розпрямлялася його тінь (Тют., Вир, 1964, 253);
Мимоволі зітхнув Ян Гульський, розпрямлюючись у своєму одязі, ніби його хто стягав з плечей (Ле, Наливайко, 1957, 55);
Треба з надзвичайною точністю і саме в потрібну долю секунди розпрямитися, щоб стати на ходулі (Ткач, Арена, 1960, 169).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпрямлятися — розпрямля́тися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- розпрямлятися — -яюся, -яєшся і рідко розпрямлюватися, -ююся, -юєшся, недок., розпрямитися, -ямлюся, -ямишся; мн. розпрямляться; док. 1》 Ставати рівним, прямим, без зморщок, брижів і т. ін. || Розгладжуючись, зникати (про зморшки, брижі і т. ін.). 2》 Випрямлятися, розгинатися, випростуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпрямлятися — РОЗПРЯМЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і рідко РОЗПРЯ́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗПРЯ́МИ́ТИСЯ, я́млю́ся, я́ми́шся; мн., розпря́мля́ться; док. 1. Ставати рівним, прямим, без зморщок, складок і т. ін. * Образно. Словник української мови у 20 томах