розпускатися

РОЗПУСКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗПУСТИ́ТИСЯ, ущу́ся, у́стишся, док.

1. Розвиваючись під дією тепла, сонячного проміння, ростучи, розпукатися, розкриватися (про бруньки, квіти, листя).

На землі в той дивний майський вечір розпускались, розвилися й зацвіли мільйони рож, троянд (Н.-Лев., IV, 1956, 9);

Брості росли, набрякали і розпускались, розправляючи свіже шовкове листя (Дмит., Наречена, 1959, 24);

Жінка з хлопчиком стояли край тротуару, під широковітим каштаном, на якому вже розпустилось буйне листя (Жур., Вечір.., 1958, 372);

*Образно. Минуло їй [Катрі] п’ятнадцять літ. Вона тільки-тільки що стала розпускатися (Мирний, IV, 1955, 294);

// Вкриватися листям, квітами (про рослини).

На проспекті розпускались каштани (Гончар, Новели, 1954, 70).

2. Послаблятися, стаючи нетуго затягнутим;

// Вільно спадати, не бути стягнутим, скріпленим (про волосся і т. ін.).

З голови на плечі коси розпускались (Щог., Поезії, 1958, 116);

Хустина їй з голови спала і волосся розпустилося (Головко, І, 1957, 206);

Русяве пухнате волосся вже розпустилось і метляється їй на плечах (Гончар, Тронка, 1963, 8);

// Розплітатися (про косу).

Не кваплячись очистила [Неля] гребінь від волосся, закрутила ним кінці кіс, щоб не розпускались (Вільде, Сестри.., 1958, 366);

// Розмотуватися, розплітатися (про клубок, вив’язану річ і т. ін.).

3. Розвертатися, розкриватися, розгортатися (про що-небудь згорнуте, складене).

Над нею, мов парашут, розпустився зонтик (Трубл., Шхуна.., 1940, 4).

4. перен. Послаблюючи вимогливість до себе, контроль над собою, переставати стримуватися у виявленні своїх почуттів, настрою і т. ін.

Не налягай [сестро] дуже на те стримування; розпускатись, запевне, негаразд, але занадто велике стримування доводить часом людей до істерії (Л. Укр., V, 1956, 223);

Лажечни-ков умів тримати себе в руках, умів не розпускатися (Перв., Дикий мед, 1963, 235);

— Та не дурій-бо так, Соломіє! Ото розпустилась, неначе збожеволіла (Н.-Лев., VI, 1966, 397);

// Ставати неслухняним, недисциплінованим.

— Привчайся допомагати старшим! Розпустились ви тут усі без мене, — хрипло сказав він (Тулуб, В степу.., 1964, 64);

— Та що ж це таке — ні Шури, ні Степанка. Розпустився штат — спасу нема (Збан., Переджнив’я, 1960, 287).

5. розм. Розсіюватися, поширюватися в просторі (про звук, запах і т. ін.).

З річки повіяв свіжий благодатний вітрець, млосні пахощі розпустились у повітрі (Коцюба, Перед грозою, 1958, 130).

6. розм. Утворювати разом з рідиною рідку суміш, розчин, розчинятися в рідині.

— Спирт розпускається у воді (Фр., VI, 1951, 312);

// перен. Поступово зникати, ставати непомітним, нечутним.

Чорні сідала піній застигли у тиші. Здається — ми всі розпустилися в ній (Коцюб., II, 1955, 409).

7. розм. Ставати важким для ходьби, їзди.

Підвіз був малий, бо дорога розпустилася (Шиян, Баланда, 1957, 39).

8. тільки недок. Пас. до розпуска́ти 1, 4, 5, 8, 11.

Окремі обласні бюро розпускаються і справи їх передаються ЦК КПУ (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 19);

Особливої уваги заслуговують успішні розробки по автоматизації сортувальних гірок, на яких за добу розпускаються по різних напрямах до 2-3 тисяч вагонів (Наука.., 12, 1959, 23).