розруй
РО́ЗРУЙ, ю, ч., поет., рідко. Те саме, що руйнува́ння.
Далі сльози, туга, розпач, Розруй згублених надій, Шлях, ялиною покритий, І могила пишних мрій… (Щог., Поезії, 1958, 328).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
РО́ЗРУЙ, ю, ч., поет., рідко. Те саме, що руйнува́ння.
Далі сльози, туга, розпач, Розруй згублених надій, Шлях, ялиною покритий, І могила пишних мрій… (Щог., Поезії, 1958, 328).