1. Словник української мови в 11 томах

розсада

РОЗСА́ДА, и, ж. Молоді рослини, які спочатку вирощують у парниках, теплицях і т. ін., а потім пересаджують у відкритий грунт.

Нимидора поливала розсаду на грядках (Н.-Лев., II, 1956, 188);

Горпинина ланка вже висаджувала розсаду на ділянку (Десняк, Десну.., 1949, 210);

При правильній експлуатації парників і теплиць можна вирощувати достатню кількість розсади і набагато збільшити виробництво ранніх овочів (Хлібороб Укр., 7, 1966, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсада — розса́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. розсада — див. саджанець Словник синонімів Вусика
  3. розсада — -и, ж. Молоді рослини, що їх спочатку вирощують у парниках, теплицях і т. ін., а потім пересаджують у відкритий ґрунт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розсада — РОЗСА́ДА, и, ж. Молоді рослини, які спочатку вирощують у парниках, теплицях і т. ін., а потім пересаджують у відкритий ґрунт. Нимидора поливала розсаду на грядках (І. Нечуй-Левицький); Горпинина ланка вже висаджувала розсаду на ділянку (О. Словник української мови у 20 томах
  5. розсада — Молоді рослини (переважно овочеві й декоративні), вирощені з насіння в парниках, призначені для пересаджування на постійне місце. Універсальний словник-енциклопедія
  6. розсада — Розса́да, звич. пишемо роса́да, -ди, -ді Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розсада — Розсада, -ди ж. 1) Разсада. Ти, капусто, ти, розсадо моя. Чуб. V. 1166.2) — заяча. раст. Sedum Telephium L. ЗЮЗО. І. 136. Словник української мови Грінченка