розталий
РОЗТА́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до розта́нути, розта́ти, розта́яти.
Отак і стояв [Юсуп], аж доки, й згубив з очей розталу в скелях та чагарниках загадкову і мужню постать (Ле, Міжгір’я, 1953, 21).
2. у знач. прикм. Який розтав, перетворився у рідину під дією тепла; талий.
Переступивши поріг, Максим скинув шапку, струсив з неї росу, що лишилася після розталого снігу (Добр., Тече річка.., 1961, 8);
Розмиті шляхи, розталі льоди на річках і озерах, убогість краю, спустошеного недавніми переходами війська Лободи,— все це затримувало гетьмана (Ле, Наливайко, 1957, 316);
// Який відтанув, розморозився під дією тепла; розмерзлий.
Були то радощі солодкі, як весна, Що пахне теплою розталою землею (Рильський, Поеми, 1957, 238).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розталий — розта́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розталий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до розтанути, розтати, розтаяти. 2》 у знач. прикм. Який розтав, перетворився у рідину під дією тепла; талий. || Який відтанув, розморозився під дією тепла; розмерзлий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розталий — РОЗТА́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до розта́нути, розта́ти, розта́яти. Отак і стояв [Юсуп], аж доки й згубив з очей розталу в скелях та чагарниках загадкову і мужню постать (Іван Ле); Що було зимою снігу... Словник української мови у 20 томах
- розталий — ТА́ЛИЙ (про землю, сніг і т. ін. — який розтанув, перетворився в багно, рідину тощо), РОЗТА́ЛИЙ, ВІДТА́ЛИЙ, РОЗМЕ́РЗЛИЙ (про землю). На розпатланій чуприні його дрібненькою росичкою тремтіли краплини талого снігу (А. Дімаров); Кардаш.. Словник синонімів української мови
- розталий — Розта́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)