розтрощувати

РОЗТРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРОЩИ́ТИ, рощу́, ро́щиш, док., перех.

1. Ламати, розбивати на частини, шматки.

— Ой, паничу, помаленьку злазьте, бо воза поламаєте!— сказав погонич, оглядаючись. — Знов нас батюшка лаятимуть, як лаяли за того воза, що ви розтрощили торік (Н.-Лев., III, 1956, 14);

Безперервні блискавиці просвітлювали сутінки. Раптом із страшенним тріском полум’я розтрощило недалекого дуба і з утвореної рани вибухнув клуб синього диму (Галан, Гори.., 1956, 39);

Всі двері були замкнені, їх розтрощили колодами (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 117);

// З силою надавлюючи, натискаючи, роздробляти, руйнувати що-небудь.

Сірі масиви сланцю виперлися могутніми грудьми з-під рудих глиняних напластувань і ось-ось розтрощать своєю багатотонною вагою невеличкий будинок (Донч., II, 1956, 91);

Він обома руками, як то кажуть, уп’явся в спинку переднього крісла і, мабуть, розтрощив би її своїми товстими, жилавими коротенькими пальцями, коли б вона була зроблена не з міцного букового дерева (Ле, Право.., 1957, 10);

// Повністю виводити з ладу.

[Гурт (люто):] Смерть Мекдугелові!— Смерть за смерть! — Розтрощимо фабрику. Спалимо все! (Ірчан, І, 1958, 263);

// розм. Пошкоджувати, ранити яку-небудь частину тіла.

[Храпко:] Зовсім таки розтрощила [Пріська ногу], чи, може, там яка жива кісточка й зосталася? (Мирний, V, 1955, 158);

Старості легше було б схопити з стола важкий кам’яний прес і розтрощити ним голову оцьому хамлюзі, аніж звертатися до нього з добрим словом (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 109);

// безос.

В боях на Дніпрі Еріху розтрощило ліву руку (Собко, Запорука.., 1952, 38).

2. Викликати відчуття болю, слабості в тілі;

// безос.

[Xрапко:] Нездужаю ж я: зовсім мене розломило, розтрощило (Мирний, V, 1955, 202).

3. Розгромлювати, розбивати в боротьбі, бою.

Наша партія, увесь радянський народ, переборюючи труднощі, розтрощуючи підступи класових ворогів, побудували нове, соціалістичне суспільство (Літ. газ., 26.II 1959, 1);

Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна Розтрощимо впень ворогів (Бажан, І, 1946, 115);

// перен., розм. Доводити повну неспроможність чиїх-небудь положень, поглядів, брати верх над кимсь у суперечці.

Керкермайстер устав при цих словах, усміхаючись іронічно, немовби бажав розтрощити Начка цим відкриттям (Фр., VI, 1951, 193).

4. перен. Руйнувати, нищити, ліквідувати що-небудь.

Вітчизно рідна! Розтрощила ти мур ворожих перепон (Рильський, III, 1961, 94);

Думалося [Маркові], що доведеться напружувати всі зусилля, щоб розтрощити вироблену віками кам’яну байдужість, розбити броню, що сковує серця присутніх, завоювати цілковите довір’я до себе (Кир., Вибр., 1960, 358).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтрощувати — розтро́щувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розтрощувати — (на друзки) ламати, розбивати, трощити; (ворогів) розгромлювати, громити; (перепони) нищити, руйнувати, ліквідувати, жм. ліквідовувати. Словник синонімів Караванського
  3. розтрощувати — див. ламати; нищити; трощити Словник синонімів Вусика
  4. розтрощувати — -ую, -уєш, недок., розтрощити, -рощу, -рощиш, док., перех. 1》 Ламати, розбивати на частини, шматки. || 3 силою надавлюючи, натискаючи, роздробляти, руйнувати що-небудь. || Повністю виводити з ладу. || розм. Пошкоджувати, ранити яку-небудь частину тіла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розтрощувати — РОЗТРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРОЩИ́ТИ, рощу́, ро́щиш, док.,кого, що. 1. Ламати, розбивати на частини, шматки. – Ой, паничу, помаленьку злазьте, бо воза поламаєте! – сказав погонич, оглядаючись. Словник української мови у 20 томах
  6. розтрощувати — ДАВИ́ТИ на кого-що, кого, що (з силою налягати на когось-щось; налягати своєю вагою), НАДА́ВЛЮВАТИ на кого-що, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ (НАТИ́СКУВАТИ), НАДУ́ШУВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ кого, що, ПРИДУ́ШУВАТИ кого, що, ПРИГНІ́ЧУВАТИ (ПРИГНІТА́ТИ рідше) кого... Словник синонімів української мови