1. Словник української мови в 11 томах

розхід

РОЗХІ́Д, хо́ду, ч.

1. рідко. Дія за знач. розхо́дитися 1, 9, 10.

Швидкий розхід творів Шевченка та перших оповідань М. Вовчка, увага, яку до них показувала критика та публіка в цілій Росії, доказує, що.. їм нічого жалуватися на байдужість як місцевої, так і великоруської публіки (Драг., І, 1970, 308).

2. розм. Затрата, витрачання грошей, коштів на що-небудь; сума витрачених грошей.

— Коли тобі жалко дітей, то зодягай сама, а в мене й без вас багато розходу (Вовчок, І, 1955, 28);

[Xрапко:] У мене одного місячного розходу більше ніж на сотню набереться… (Мирний, V, 1955, 130);

[Косяк:] Ой, розходи, розходи у нас. Як подивлюсь — серце ниє, ниє (Зар., Антеї, 1962, 237);

[Ганна:] Розход великий у держави, а про нас не забувають (Мороз, П’єси, 1959, 20);

// Споживання, витрачання чого-небудь.

На поверхні Марса, як і на Землі, існує такий водний режим, при якому розхід вологи відстає від її приходу, і відбувається назбирування води (Рад. Укр., 19.IV 1964, 3).

◊ В розхі́д [пуска́ти (пусти́ти, ви́вести)] кого — розстрілювати, знищувати кого-небудь.

— Не заривайся. А коли візьмеш [Жмеринку], менше пускай в розхід [полонених]. Це не завжди досягає мети (Довж., І, 1958, 178).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розхід — розхі́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розхід — -ходу, ч. 1》 рідко. Дія за знач. розходитися 1), 9), 10). 2》 розм. Затрата, витрачання грошей, коштів на що-небудь; сума витрачених грошей. || Споживання, витрачання чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розхід — 1. видаток, витрата 2. це йти Словник чужослів Павло Штепа
  4. розхід — РОЗХІ́Д, хо́ду, ч. 1. рідко. Дія за знач. розхо́дитися 1, 9, 10. Швидкий розхід творів Шевченка та перших оповідань М. Вовчка, .. що .. їм нічого жалуватися [жалітися] на байдужість як місцевої, так і великоруської публіки (М. Драгоманов). 2. розм. Словник української мови у 20 томах
  5. розхід — пуска́ти / пусти́ти в розхі́д (в розхо́д) кого. Розстрілювати, знищувати кого-небудь. — Не заривайся. А коли візьмеш (Жмеринку) — менше пускай в розхід (полонених). Це не завжди досягає мети (О. Довженко); — Будете чинити опір — пустимо в розход! (А. Шиян). Фразеологічний словник української мови
  6. розхід — ВИ́ТРАТИ (гроші, витрачені на що-небудь), ВИДА́ТКИ, ЗАТРА́ТИ, КО́ШТИ рідко, РОЗХІ́Д розм., ОБИХІ́ДКА діал., О́ПЛАТЬ заст. Витрати з суспільних фондів на задоволення потреб колгоспників зросли в багато разів (з журналу)... Словник синонімів української мови