розійтися

РОЗІЙТИ́СЯ див. розхо́дитися.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розійтися — розійти́ся дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розійтися — див. рватися; сердитися Словник синонімів Вусика
  3. розійтися — [роз'ійтис'а] -йдус'а, роуз'ійдеис':а, роуз'ійдеиц':а, роуз'ійдуц':а; мин. -йшоўс'а, -йшлас'а; нак. -йдис'а, -йд'іц':а Орфоепічний словник української мови
  4. розійтися — див. розходитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розійтися — РОЗІЙТИ́СЯ див. розхо́дитися. Словник української мови у 20 томах
  6. розійтися — доро́ги розхо́дяться / розійшли́ся чиї. Хто-небудь припиняє взаємостосунки з ким-небудь через життєві обставини, розбіжність поглядів, інтересів і т. ін. Може, .. назавжди розійдуться їхні (Тані й Богдана) дороги і ніколи вже не буде їхнього солодкого вимріяного щастя (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  7. розійтися — ВИТРАЧА́ТИСЯ (використовуватися, вживатися для чого-небудь), ТРА́ТИТИСЯ, ЗАТРА́ЧУВАТИСЯ, ЗАТРАЧА́ТИСЯ, ІТИ́, ВИХО́ДИТИ, РОЗХО́ДИТИСЯ розм., РОЗТАВА́ТИ розм. — Док.: ви́тратитися, стра́титися, затра́титися, піти́, ви́йти, розійти́ся, розта́ти, розта́нути. Словник синонімів української мови
  8. розійтися — Розійти́ся, -зійду́ся, -зі́йдешся, -дуться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. розійтися — Розійтися см. розіходитися. Словник української мови Грінченка