розім’ятий

РОЗІ́М’ЯТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розім’я́ти.

Розім’ятий колесами вогкуватий пісок виповзає з-під ніг, ніби йому боляче, що на нього наступають (М. Ол., Чуєш.., 1959, 56);

Йому доводилось місити пливку снігову потеруху, розім’яту людськими ногами (Збан., Сеспель, 1961, 245);

// У знач. прикм.

Як тільки поросята привчаються пити молоко, їм дають варену кашу з ячмінної або вівсяної дерті, поступово домішуючи до каші варену і розім’яту картоплю (Колг. Укр., 1, 1957, 23).