розірвання
РОЗІРВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розірва́ти.
Вихований в польських школах, згодований польською літературою нарівні з іншими, почуваю себе зв’язаним спільними вузлами з польською суспільністю так, що розірвання їх обійшлось би мені дорого (Фр., Публіцистика, 1953, 106);
Особа, що зобов’язалася за попереднім договором дати другій позику, може вимагати розірвання попереднього договору, коли згодом майновий стан контрагента значно погіршиться (Цив. кодекс УРСР, 1950, 39).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розірвання — розірва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- розірвання — -я, с. Дія за знач. розірвати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розірвання — РОЗІРВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розірва́ти. Вихований в польських школах, згодований польською літературою нарівні з іншими, почуваю себе зв'язаним спільними вузлами з польською суспільністю так, що розірвання їх обійшлось би мені дорого (І. Словник української мови у 20 томах