роз’юшити

РОЗ’Ю́ШИ́ТИ¹, роз’ю́шу́, роз’ю́ши́ш, док., перех., розм. Розлютувати, розізлити кого-небудь.

Вона молилася, щоби найяснішого тата ніхто не роз’юшив (Че-ремш., Тв., 1960, 118);

— Розмовляли [відвідувачі] по-мадярськи, і це мене ще більше роз’юшило (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 308).

РОЗ’Ю́ШИ́ТИ² див. роз’ю́шувати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роз’юшити — Роз’юши́ти, -шу́, -ши́ш, -ша́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)