1. Словник української мови в 11 томах

роз’єднання

РОЗ’Є́ДНАННЯ, я, с. Дія за знач. роз’єдна́ти і роз’єдна́тися.

Не роз’єднання робітників різних націй, а забезпечення їх найтіснішої єдності — такий був смисл більшовицької вимоги про надання кожній нації права на вільне самовизначення (Ком. Укр., 9, 1966, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роз’єднання — РОЗ’ЄДНАННЯ – РОЗ’ЄДНАНІСТЬ Роз’єднання. Відокремлення, відділення чогось з’єднаного тощо: роз’єднання контактів, роз’єднання народів. Роз’єднаність, -ності, ор. -ністю. Відсутність зв’язку, спілкування між кимсь, чимсь. Літературне слововживання
  2. роз’єднання — Роз’є́дна́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)