романський

РОМА́НСЬКИЙ, а, е.

1. Який виник на основі давньоримської культури або тісно пов’язаний з цією культурою.

В спокійній і величавій романській архітектурі створюється в основному два типи споруд: церковно-монастирські і замки феодалів (Архіт. Рад. Укр., 3, 1941, 49);

// Який належав Стародавньому Риму.

Кругом Сіона й на Сіоні Романські п’ яні легіони Паскудились (Шевч., II, 1963, 350).

Рома́нська гру́па наро́дів — народи, які розмовляють романськими мовами.

Романська група народів населяє Південну і Південно-Західну Європу. До складу цієї групи народів входять італійці, іспанці, португальці, французи, а також румуни і молдавани (Фіз. геогр., 6, 1957, 48);

Рома́нський стиль — стиль у західноєвропейському мистецтві раннього феодалізму Х-XIII ст., пов’язаний з давньоримською культурою;

Рома́нські мо́ви — група споріднених мов, що входять до індоєвропейської сім’ї мов: французька, іспанська, італійська, португальська, румунська, молдавська і т. ін.

Іспанська мова є мова романська, і грецькі слова, що в неї ввійшли, безперечно, в їй чужомовні (Сам., II, 1958, 375).

2. Пов’язаний із вивченням культури і мови народів, що живуть у Південній і Південно-Західній Європі.

Романська філологія.