рубач
РУБА́Ч, а́, ч.
1. Той, хто рубає ліс, дерева; лісоруб.
— Гура! — кричать рубачі при кождім упадку такого лісового велетня, а відтак починається цюкання, велетня обрубують з галуззя і по утертій колії спускають долі горою на ріку, яка донесе його просто до машини (Фр., І, 1955, 364);
Коли звалювали першого дуба — на хлопців дрібним холодним дощем бризнула роса. Сонячний промінь пробивався крізь гущавину віт, спалахував на лезах сокир, і тоді рубачі мружили очі (Тют., Вир, 1964, 243).
2. Робітник, що займається рубанням, подрібненням чого-небудь.
Рубачі твердої шкіри.. зекономили за півмісяця від однієї до двох тисяч дециметрів товару (Веч. Київ, 24.II 1967, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рубач — руба́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- рубач — -а, ч. 1》 Той, хто рубає ліс, дерева; лісоруб. 2》 Робітник, що займається рубанням, подрібненням чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рубач — РУБА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто рубає ліс, дерева; лісоруб. – Гура! – кричать рубачі при кождім упадку такого лісового велетня, а відтак починається цюкання, велетня обрубують з галуззя і по утертій колії спускають долі горою на ріку... Словник української мови у 20 томах
- рубач — ЛІСОРУ́Б (робітник, який рубає ліс та заготовляє деревину), РУБА́Ч. Руки в старого лісоруба вузлуваті, жилаві, могутні (О. Ільченко); У лісі також скінчилася робота.. Звільна почали рубачі з гущавини, з ярів і дебрів стягатися купками на "шлябант", при котрім стояв лісничий (І. Франко). Словник синонімів української мови
- рубач — Рубач, -ча м. Рубщикъ, древорубъ. Гн. І. 165. Нам поклали у віз ті дрючки рубачі, що ліс рубали. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка