1. Словник української мови в 11 томах

рудокоп

РУДОКО́П, а, ч. Робітник рудника.

[Троян:] Ось список старих рудокопів, що дали згоду повернутися знову на шахту (Мокр., П’єси, 1959, 225);

Згадуючи запитання, розмови рудокопів, Огей почував, що його приковує до рудні, до цих сповнених відповідальності за гірниче діло людей (Досв., Вибр., 1959, 351).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рудокоп — рудоко́п іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. рудокоп — -а, ч. Робітник рудника. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рудокоп — Копач Словник чужослів Павло Штепа
  4. рудокоп — РУДОКО́П, а, ч. Робітник рудника. [Троян:] Ось список старих рудокопів, що дали згоду повернутися знову на шахту (Ю. Мокрієв); Згадуючи запитання, розмови рудокопів, Огей почував, що його приковує до рудні... Словник української мови у 20 томах
  5. рудокоп — РУДОКО́П (робітник рудника), РУ́ДНИК. Ось список старих рудокопів, що дали згоду повернутися знову на шахту (Ю. Мокрієв); Рудники були чорні й блискучі від поту (З. Тулуб). Словник синонімів української мови