1. Словник української мови в 11 томах

рукодільниця

РУКОДІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жінка, яка займається рукоділлям (у 2 знач.).

[1-а дівчина:] А як чудово у вас сорочка вишивана! Купована? [Тетяна:] Ні, своєї роботи. [1-а дівчина:] Виходить, ви і рукодільниця? (Кроп., III, 1959, 233);

// заст., нар.-поет. Примірна, старанна робітниця, трудівниця.

[Виборний:] Яке у неї добре серце.., яка трудяща, яка рукодільниця (Котл., II, 1953, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рукодільниця — рукоді́льниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. рукодільниця — -і, ж. 1》 Жін. до рукодільник. 2》 заст., нар.-поет. Примірна, старанна робітниця, трудівниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рукодільниця — РУКОДІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жінка, яка займається рукоділлям (у 2 знач.). [1-а дівчина:] А як чудово у вас сорочка вишивана! Купована? [Тетяна:] Ні, своєї роботи. [1-а дівчина:] Виходить, ви і рукодільниця? (М. Кропивницький); // заст., нар.-поет. Словник української мови у 20 томах
  4. рукодільниця — Рукодільниця, -ці ж. = рукодійниця. Котл. Н. П. 349. Словник української мови Грінченка